Вічна пам’ять і слава українським воїнам…
Нестерпна рана обпікає серце …Гірчить полином зболена душа… Адже війна продовжує, на жаль, у нас забирати найкращих … Харук Віталій, Гончар Ігор, Резнік Олександр, Волик Олександр, Кірікой Микола, Лемець Дмитро, Лукашенко Роман, Бабій Олег, Гончар Віталій … Це випускники-захисники, які навічно стали ангелами, залишивши поле бою, щоб оберігати рідну землю із небес.
Знову зібралися, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю Героїв Городківської школи №1, які загинули, захищаючи Україну. У ліцеї появилося ще два пам’ятні знаки загиблим випускникам Бабію Олегу та Гончару Віталію, які вкотре нагадуватимуть нам про війну, про військових, життя яких забрала війна, жорстоко і невблаганно перервала всі їхні плани, перекреслила всі надії , про материнське, людське горе.
Імена Небесних Охоронців навічно вписані в історію України, в історію Городківського ліцею №1.
Зворушливо учні розповідали історії життя Героїв. Наші випускники були справжніми патріотами, але страшна війна забирає саме таких – мужніх і патріотичних. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – наша пам’ять, розуміння, що ця жертва була не марна. Він загинув – в ім’я життя інших, у ім’я спокою і миру на нашій землі. Пам’ятні знаки будуть постійним спогадом нам і наступним поколінням про патріотизм і героїчний подвиг випускників Городківського ліцею №1 та захисників рідної Батьківщини.
Сльози невпинно лились із очей усіх присутніх…
Прозвучали пісні «Журавлі», «Мамо, не плач…», які розчулили до глибини душі…
Спогади не тільки гріють. Вони ще й болять . Особливо, матерів, чиї сини дізналися на собі, що таке війна...
Низький уклін батькам, рідним та друзям наших Героїв!
Вічна пам’ять і слава українським воїнам, які захищали рідну Україну і кожного з нас!
Слава Україні! Героям Слава!
